Просвіта для батьків та педагогів

Батьківські збори поведінка

Складні підлітки

Сучасні забавки

Як управляти собою (для педагогів)

Заняття з елементами тренінгу Професійне вигорання

ВЕБІНАРИ

Вебінар “Мою дитину ображають в школі” http://www.childpsy.ru/media/detail.php?mediaid=32872

Виховання по Монтесорі https://www.youtube.com/watch?v=qJGQJ2jrZ_M

Як правильно наказувати дитину https://www.youtube.com/watch?v=23Mxkzaxo6k

Дитина-маніпулятор https://www.youtube.com/watch?v=BoJL-id5KqM

Ейдетика: як розвивати пам’ять дитини https://www.youtube.com/watch?v=UrhreCNobjE

Ейдетика: відеоурок https://www.youtube.com/watch?v=X7Lsw0WtIA8

Жива ейдетика_ тренінги з Мариною Гайдаєнко https://www.youtube.com/watch?v=-FwFfUG9_vY

Школа доктора Комаровського https://www.youtube.com/watch?v=6PqP-90rLrw

Поради суперняні https://www.youtube.com/watch?v=omEjvCtIu7s

Відеолекція психолога https://www.youtube.com/watch?v=l_GpEtpJ9wQ

Мнемотехніка_відеолекції https://www.youtube.com/watch?v=HYH9vxQZ3VA

 

Робота з дітьми з різними типами темпераменту

 

Працюючи з дітьми–сангвініками , варто давати вихід їхній енергії, стимулювати розкриття їхнього потенціалу та здібностей у суспільно корисній праці. потрібно виявляти довіру до сангвініка, підтримувати його корисну ініціативу, здійснювати моральну підтримку в його  починаннях, закріплювати віру у власних силах в переборенні труднощів. Не варто давати йому доручення, пов’язані з довготривалою монотонною діяльністю. Потрібно враховувати його особисті інтереси, схильності, потреби й труднощі – їх тимчасовий характер. Допомогу сангвініку краще надавати у формі відкритої дружньої підтримки, поради. Доцільно використовувати його лідерські якості в колективі, залучати до організації вечорів, диспутів та інших суспільно корисних заходів.

Діти-сангвініки намагаються займатися тільки легкою , приємною і цікавою для них діяльністю й уникати складного. неприємного, нецікавого.

Здатність до компромісу, оптимізм, життєрадісність, товариськість сангвініка за неправильного виховання чи не контрольованості здатні стати джерелом таких негативних рис характеру, як легковажність, поверховість, непостійність, егоїзм.

У роботі з холеричними дітьми слід покладатися на позитивний авторитет дорослого, цілеспрямованість педагогічних впливів. Потрібно виявляти зацікавлене розуміння душевного стану учня. тактовно і опосередковано запобігати «зривам» , враховувати мотиви вчинків, залучати до активної діяльності, пов’язаної з виявом ініціативності. Потрібно уникати різких емоційних реакцій, спрямованих безпосередньо на учня. Краще впливати на холерика опосередковано, через колектив. Варто пам’ятати, що зайнятість корисною справою може спрямувати холерика на розвиток позитивних якостей особистості, відверне негативні впливи. Холеричні діти потребують тактовної допомоги та співчуття при ускладненнях.

Їхня невтомність, енергійність, схильність до ризику, упертість, пустотливість, задерикуватість, нетерплячість і висока конфліктність стають причиною биття посуду, бійок з однолітками, травм тощо. Холерика важко виховувати добрим, співчутливим, турботливим, оскільки цей тип схильний до агресивності. Холерика потрібно вчити ввічливості, уміння стримувати емоції, застосовувати не скільки пояснення, а й «програвати» з ним можливі ситуації.

Використовуючи цікаві для дитини види діяльності, поступово формувати посидючість, наполегливість, сумлінність, ретельність, точність у виконанні завдань. Організовувати життя дитини так, щоб вона, по можливості, не перезбуджувалась.

Дорослі мають із розумінням ставитися до «зривів» у поведінці холериків, не принижувати їхньої гідності, формувати в них адекватне само оцінювання.

Застосування фізичних покарань, крику до холерика неефективні. вони остаточно розхитують нервову систему дитини, у якої процеси збудження домінують над процесами гальмування. Відтак досягається ефект, протилежний бажаному. Якщо холерик неякісно виконав роботу, треба не сварити чи карати його , а пояснити, чому так не можна, і вимагати повторного сумлінного виконання. якщо така дитина когось образила – без покарань і нотацій навчити вибачатися, допомогти зробити для цієї людини щось добре, обговорити, як наступного разу слід учинити в аналогічній ситуації.

Перебування двох холериків за однією партою можливе, але не доцільне. Оптимальне сусідство – холерик і сангвінік. Присутність на уроці сангвініка заспокійливо діє на холерика, а холерик не особливо заважає сангвініку.

У роботі з флегматиком слід наполегливо використовувати завбачливі настанови на будь-яку діяльність, яку йому потрібно виконати, здійснювати докладний інструктаж (що? коли? у якій послідовності?). доцільно стимулювати вияв щирих почуттів учня.

Залучайте його до цікавої діяльності, що розвиває почуття, емоції й зміцнює  віру у власні сили. Довіряйте учню, давайте можливість реалізувати себе у справі , посильній допомозі іншим. Необхідно уникати демонстративних доручень, пов’язаним із високим темпом діяльності, й допомагати йому займатися аутотренінгом та самовихованням.

Шалені ритми сучасності для флегматиків незрозумілі, логічно не обґрунтовані й   надзвичайно виснажливі. Саме діти-флегматики найбільше ризикують утратити свою індивідуальність в оточенні дорослих холериків і сангвініків. Дорослі позитивно реагують на вміння флегматиків певний час самостійно займатися певною справою, не турбуючи дорослих, на не конфліктність, поступливість, розсудливість цих дітей. Варто дитині – флегматикові розпочати діяльність, продиктовану повсякденною необхідністю (їсти, вдягатися, мити посуд, робити уроки), як дорослі з іншим темпераментом нерідко доходять найвищої стадії роздратування.

Неправильний підхід до організації виховання і навчання флегматика – це звинувачення його в тупості, некмітливості, постійні покарання за повільність. Наслідки такого ставлення надзвичайно трагічні: у дитини виникають неврози, вона починає виконувати доручене швидко і неякісно, несумлінно, формується комплекс неповноцінності через постійні невдачі. Унаслідок індивід не розкриває себе як особистість, не реалізує власні творчі можливості мислення, почуттів та уяви. Якщо ж дитинство флегматика складається сприятливо і йому вдається розвиватися, зберігаючи всі позитивні риси темпераменту, суспільство отримає сумлінних , серйозних, пунктуальних, захоплених улюбленою справою людей – нерідко видатних вчених.

Флегматики не витримують значних фізичних навантажень, якщо змушені виконувати їх у швидкому темпі. Флегматикам не притаманні бурхливі вияви почуттів, тому часто їх вважають байдужими, товстошкірими. Насправді почуття цих дітей вирізняються  глибиною і постійністю. Флегматики болісно переживають несправедливість, зазіхання на їхні права, розлучення з близькими людьми, бояться і не люблять змін, нестабільності. Вони здатні повністю ігнорувати вимоги неавторитетної для них особи. З огляду не це батькам, вчителям під час спілкування з флегматиком потрібно зважувати кожне слово, кожну дію, щоб не втратити авторитету в очах дітей, намагатися створити певну взаємну довіру в стосунках, щоб дитина не замикалася в собі.

Для правильного виховання й розвитку дітей-флегматиків необхідно створювати дещо „тепличну” атмосферу, у якій має бути повністю відсутня поспішність, нетерплячість. З раннього віку перед такою дитиною слід розкривати широкий спектр наук і занять, що допоможе зробити їх допитливою.

Усіх флегматиків, які не встигають працювати в одному темпі  з класом, бажано посадити разом за  1-3 парти в одному ряду . Це зручніше для вчителя і спокійніше для дитини. Сусідство флегматиків і холериків за однією партою недоцільне , тому що холерик надзвичайно стомлює і відволікає дитину, у якої переважають гальмівні процеси.

 Меланхоліку в навчанні слід приділяти увагу, турботу й доброту. Головні особливості цих дітей: лякливість, нерішучість, бачення подій у різних тонах. Ці особистісні якості не можливо ліквідувати. Покарання, демонстрування дорослими постійного невдоволення  тільки поглиблюють їх, розладнуючи надзвичайно чутливу нервову систему меланхоліків. Правильний виховний підхід полягає в тому, що дорослий виявляє співчуття і повне розуміння почуттів дитини. Тактовно, глибоко й зацікавлено проникати в її духовний світ, здійснювати моральну підтримку та зміцнювати віру у власні сили, виявляти розуміння її душевного стану. Періодично потрібно переключати переживання меланхоліка в русло переживань групи (колективу). Виховувати волю, наполегливість і почуття власної цінності в колективі. Потрібно через певний проміжок часу організовувати для нього „ситуацію успіху”. Уважно стежити за настроєм та інтересами меланхоліка, потрібно заохочувати його заняття в гуртках, секціях тощо, з урахуванням його намірів, звичок та труднощів.

Меланхоліки часто відзначаються сором’язливістю.   Батьки та вчителі дитини ніколи, а тим більше у цьому випадку, не мають орієнтуватися на реакцію оточуючих, а винятково на психологічний стан вихованця. Соромлячи чи караючи дитину, можна розвинути сором’язливість до рівня психічного захворювання. Дитині слід пояснити, що соромитись – нормальна реакція, якої не потрібно лякатися, і в кожній конкретній ситуації  допомагати вихованцеві  знайти спосіб оволодіння собою.

Нову інформацію меланхоліки здатні засвоювати швидко чи повільно – залежно від обставин. У спокійній, доброзичливій атмосфері нові відомості засвоюються ними швидко й надовго. Тому створення сприятливих умов навчання і виховання дитини – основна проблема в роботі з меланхоліком.

Меланхоліка швидко стомлює будь-яка діяльність, навіть легка і приємна. Як наслідок, меланхолік виконує кожну роботу вдвічі повільніше за сангвініка. Меланхоліка потрібно навчити  планувати свою діяльність, розумно розділяти час і збалансовувати добову і тижневу тривалість праці й відпочинку, інакше можливе нервове і фізичне виснаження організму дитини на ґрунті хронічної перевтоми або, з тієї самої причини, формування відрази, апатія.

 

ОСОБЛИВОСТІ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

 

  1. Мають хорошу пам'ять, особливо світогляд , добре розвинуте абстрактне мислення.
  2. Добре розвинена свідомість, теоретичний спосіб мислення.
  3. Дуже активні і завжди чимось зайняті . Прагнуть працювати більше за інших.
  4. Ставлять високі вимоги до себе. У них добре розвинуте почуття справедливості ., вони боляче сприймають суспільну несправедливість.
  5. Наполегливі в досягненні результату в галузі, яка їх цікавить, для них характерний творчий пошук.
  6. Хочуть учитися і досягають у навчанні значних успіхів. Навчання дає їм задоволення .
  7. Завдяки численним умінням (класифікувати, категоризувати , встановлювати причинно – наслідкові зв’язки , планувати і прогнозувати, робити висновки) вони здатні краще за інших займатися самостійною діяльністю, особливо в галузі літератури, математики, проведенні дослідів, фенологічних спостережень.
  8. Вміють критично оцінювати навколишню діяльність і прагнуть проникнути в суть речей і явищ, фантазувати .
  9. Ставлять багато запитань і зацікавлені у позитивних відповідях на них.
  10. Урок для обдарованих дітей особливо цікавий тоді, коли використовується дослідницький метод.
  11. Із задоволенням виконують складні й довгострокові завдання .
  12. Виявляють великий інтерес до читання, мають чималий словниковий запас.
  13. Порівняно зі своїми ровесниками краще вміють розкривати взаємозв’язки між явищами і сутністю, індуктивно і дедуктивно мислити , маніпулювати логічними операціями, систематизувати, класифікувати й узагальнювати їх .
  14. Мають почуття гумору, вони мають міцне здоров’я, життєрадісні, хоча зрідка стан здоров’я погіршується.
  15. У них перебільшені почуття страху, емоційна залежність, незбалансованість, порівняно з їхніми однолітками.
  16. Потребують значної уваги з боку педагогічних працівників. Для них важливі не тільки глибокі й міцні знання, а й практичні навички, які дитина може отримати у різних наукових товариствах .

ПРОФЕСІЙНІ РИСИ, НЕОБХІДНІ ВЧИТЕЛЮ ДЛЯ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

 

  1. Бути доброзичливим, чуйним, поважати право іншого бути несхожим на нього самого.
  2. Знатися на психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси .
  3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку .
  4. Мати широке коло інтересів і вмінь .
  5. Володіти почуттям гумору .
  6. Бути жвавим і активним.
  7. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і постійного самовдосконалення .
  8. Мати творчий нетрадиційний особистий світогляд .
  9. Мати досить високу самооцінку, позитивну „Я-концепцію”.
  10. Бути емоційно стабільною людиною, тому що співпраця з обдарованою дитиною потребує великих емоційних витрат, а це – велике навантаження .
  11. Мати здібність до індивідуалізації навчання .
  12. Уміти модифікувати навчальні програми .
  13. Бути готовим до виконання різноманітних додаткових обов’язків , пов’язаних з навчанням обдарованих дітей .

  

ПАМ’ЯТКА

ВЧИТЕЛЮ ДЛЯ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

 

  • Постійно працюйте над вихованням почуттів дітей, особливо обдарованих, вразливих і чутливих до всього, що стосується їхнього „Я”
  • Допомагайте обдарованим дітям виробити адекватну Я- концепцію і самооцінку .
  • Забезпечуйте сприятливу емоційну атмосферу, адже дитина набуває емоційного досвіду в процесі взаємодії з людьми.
  • Дотримуйтесь порядку й дисципліни , обдаровані діти, як і всі інші, повинні знати межу допустимої поведінки .
  • Скеровуйте енергію і творчість обдарованих дітей у потрібне русло, щоб їх праця принесла користь .
  • У роботі з обдарованими дітьми використовуйте дослідницький метод , це активує їхню роботу .
  • Розвивайте здібності дітей , широко використовуйте метод самостійного набуття знань.
  • Привчайте обдарованих дітей працювати спільно, це допоможе їм легше адаптуватися до соціальних умов.
  • Заохочуйте дітей, це стимулює їх .
  • Тісно співпрацюйте з батьками обдарованих дітей , щоб розвинути здібності кожної дитини .

 

ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

 

  • Створіть безпечну психологічну атмосферу дитини в її пошуках, де вона могла б знайти розраду у разі своїх розчарувань і невдач .
  • Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до ранніх невдач. Уникайте негативної оцінки творчих спроб дитини.
  • Будьте терпимі до несподіваних ідей , поважайте допитливість дитини. Намагайтеся відповідати на всі її запитання, навіть якщо вони вам здаються безглуздими .
  • Залишайте дитину одну і дозволяйте їй , якщо вона бажає , самій займатися її справами. Надлишок опіки може обмежити творчість.
  • Допомагайте дитині формувати її систему цінностей, не обов’язково засновану на її системі поглядів , щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями.
  • Допомагайте дитині задовольняти основні людські потреби, оскільки людина, енергія якої скута основними потребами, рідко досягає висот у самовираженні.
  • Допомагайте дитині долати розчарування і сумніви, коли вона залишається сама в процесі не зрозумілого ровесникам творчого пошуку: нехай дитина збереже свій творчий імпульс.
  • Поясніть, що не на всі запитання дитини завжди можна відповісти однозначно . Для цього потрібен час, а з боку дитини – терпіння. Вона має навчитися жити в інтелектуальному напруженні, не відкидаючи своїх ідей.
  • Допомагайте дитині цінувати в собі творчу особистість . Однак її поведінка не має виходити за межі пристойного.
  • Допомагайте дитині глибше пізнати себе. Виявляйте симпатію до її перших спроб виразити таку ідею словами і зробити зрозумілою для оточення .

         Тест «Білі кружальця»

Цей субтест належить до серії вербальних субтестів. За допомогою нього досліджують, наскільки у дитини розвинена спостережливість, чи  володіє вона елементами аналогізування, узагальнення, порівняння, класифікації, тобто стратегічними тенденціями виявляти творчість, фантазію, уяву. Субтест дає змогу виявити індивідуальні показники уявлень дитини про предмети.

Процедура проведення. Перед дитиною кладуть наклеяні на картон темного кольору два білих кружальця діаметром 6 сантиметрів і ставлять запитання: «Що це може бути?». Дитина повинна назвати якомога більше предметів, речей, які оточують її в повсякденному житті. За кожний задум дається один бал. Отже, максимальна оцінка за субтест дорівнює кількості задумів дитини. Для порівняння індивідуальних показників виконання дітьми цього субтесту слід порахувати середній бал, що дає змогу з’ясувати , наскільки індивідуальні показники дитини відрізняються від середнього. Це допоможе виявити індивідуальні особливості її уявлення і спостережливості.

Однак потрібно мати на увазі, що цей показник свідчить  про загальну тенденцію у виявленні дитиною пізнання навколишньої дійсності.

З метою визначення того, наскільки дитина оригінальна у своїх задумах, нестандартна у виконанні завдань субтесту, слід проранжувати її відповіді.

Необхідно визначити рангове місце кожного із задумів. Для цього слід зафіксувати всі відповіді у  всій вибірці, тобто визначити, скільки разів повторюється задум. Так, наприклад, якщо слово «вікно»  повторюється 5 разів, слово «коло» - 4 рази, слово «фари» - 3 рази, а слово «ручка на дверях» - 0 разів,то, відповідно, рангові місця кожного із задумів такі: слово «вікно» - 5місце; слово «коло» -4 місце; слово « фари» - 3 місце; «ручка на дверях» - 1 місце.Залежно від рангового місця в загальній вибірці, зараховують бали за оригінальність. При цьому найнижчий бал дають тому задуму, який найчастіше трапляється у вибірці. У нашому випадку 1 бал дається слову «вікно», 2бали – слову «коло». Для обчислення середнього показника виявлення оригінальності дітьми під час виконання даного субтесту використовують спеціальну формулу.

Інтерпретація тесту.  Основними показниками виявлення творчих здібностей дітьми у виконанні даного субтесту є легкість виконання цього завдання і оригінальність задумів, що висуваються

Легкість виконання субтесту дітьми визначається кількістю задумів. Якщо її кількість становить 14- 35, - це  високий рівень, він оцінюється трьома балами, якщо 8-13 – це середній рівень, він оцінюється на 1 бал нище, а якщо 0-7, це низький рівень висування задумів, він оцінюється в 1 бал.

Оригінальність визначається через обернено пропорційний показник частоти повторюваності задумів по всій вибірці. Залежно від частоти повторення задуму визначається рівень оригінальності:

  • 1 раз – високий – 3 бали;
  • 2 рази – середній – 2 бали;
  • 3 рази і більше – низький – 1 бал.

У таблиці подано орієнтовний перелік задумів, що висувають діти. Це допомагає оцінювати дітей за рівнем виявлення ними оригінальності ( при цьому потрібно пам’ятати, що перелік задумів є лише орієнтовним і психологу потрібно використати свою інтуіцію і досвід для оцінки оригінальності).

Легкість і оригінальність – показники , які є основними в цьому субтесті. При аналізі емпіричного матеріалу можна також виділити додатковий показник – це гнучкість мислення, як здатність дитини знаходити незвичайні для її життєдіяльності предметів, точно помічати аналогії між предметами і віддаленими об’єктами. Цей показник свідчить про те, наскільки дитина кмітлива, спостережлива, виявляє творчий підхід. Максимальна оцінка  за гнучкість мислення – 3 бали. ЇЇ дають тим дітям,які здатні не тільки точно помічати аналогії між предметами, далекими від їх життєдіяльності, а і висувати фантастичні задуми, що не відповідають утилітарному характеру об’єктів, предметів, явищ (наприклад: літаючі тарілки, спортивні кільця, гантелі,ілюмінатори, ракети, 2 котушки ниток, острови).

Рівень

оригінальності

Перелік задумів дітей
Високий Бантики, мотоцикл, гантелі, острови, яєчня, клубки,віконця в будиночку черв’яка, пірамідки, акваріум, іллюмінатори, ракета, касета, радіо, гвинтики, розетки, п’ятачок у Хрюші, трубка телефонна, кашкет, дно у кошика, розрізаний огірок, буряк, капуста, поле, кришка, вінок, скриньки, циліндр, намисто, грудка глини, брелок,  резинка, для волосся, 2 котушки ниток, шашки, піднос, парасольки…
Середній Дзеркало, хліб, олівець, ковпачки, бублики, ніжки, стебла, дерева, зад хом’ячка, тенісні м’ячики, миски, дірки, маска, двері, лінзи, літаюча тарілка, кнопки в ліфті, замки на дверях, світильник, глобус, печиво, сережки, коструля, стіл,  горошок, пляшки на столі, прилавок, комбайн, годинник для гри в шахи, дві ями, лінзи від бінокля, вмикач радіо, спортивні кільця, дзвоники…
Низький Колеса, фарбим, лампи, м’ячі, вісімка, фари, сніжні кульки, два мандарина,  робот, сонце, блюдця, голови, банки, пеньки,бінокль, кільця, мотрійка, нуль, монети, ручки, плати, магнітофон, руль, кнопки, очі, кола, сніговик, світлофор, ґудзики, літера «О», годинник, ліхтарі, кришка…

 Два бали дають тим дітям, які виявляють здатність помічати навколишні предмети і явища, що свідчить про достатній розвиток спостережливості.

Один бал дають тим дітям, які висувають задуми утилітарного характеру, називаючи предмети, які повсякденно і вельми часто зустрічаються в процесі їх життєдіяльності (наприклад, колеса, окуляри, кола, кулі, фари). Максимальна оцінка за субтест буде складатися з суми максимальних показників у міру легкості, оригінальності і гнучкості задумів, тобто максимальна оцінка становитиме 9 балів (у стандартних показниках).

 

Оцінка і покарання

 

Оцінка для школяра, особливо молодших класів, має велике значення. Вона виконує функції як нагороди, так і покарання. Це свідчить про те, що оцінка не тільки педагогічне поняття, а також соціально-психологічне явище, адже це  є значущим фактором у житті і діяльності учня. Як зазначав відомий педагог-гуманіст Ш.О.Амонашвілі, оцінка є регулятором життєвих відносин учнів у їхньому мікросоціальному середовищі. Статус дитини у класі, ставлення до неї вчителів і однокласників нерідко зумовлене тим, які оцінки вона отримує. У сім'ї ставлення батьків до дитини також часто залежить від отриманих оцінок у школі. І якщо ці ставлення не відповідають рівню домагань дитини, вона постійно знаходиться у стресовій ситуації.

Психологи, педагоги і вчителі одностайні в тому, що оцінка здатна викликати в учня гаму гострих і глибоких переживань: радість успіху, задоволення, сором за невдачу, підвищену тривожність тощо. Позитивні емоції, пов'язані з одержаною оцінкою, вчені вважають могутнім стимулом навчання, негативні, навпаки, погіршують загальний стан школяра, знижують його працездатність.

Коли все ж таки дитина принесла додому оцінки, що не задовольняють батьків, вони відразу впадають у паніку. І починають діяти за стереотипом: відчитувати, сварити й карати дитину, забороняти їй гуляти, користуватися комп'ютером, телевізором.

Якщо так робити часто, то згодом не дізнаємося нічого про погані оцінки свого школяра. Дитина просто приховає їх від нас.

Скандали й покарання провокують дітей не довіряти батькам, ображатися на них. Дітям здається, що батьки не розуміють їх і їм стає складно знайти спільну один з одним.

Що робити не можна:

– Не сваріть дитину за погані оцінки

Хоч як Вас засмучують погані оцінки дитини в школі, уникайте осуду, погроз, глузувань, образливих прізвиськ, читання нотацій, покарань і необґрунтованих звинувачень.

Пам'ятайте: вашу відкриту негативну реакцію на свої оцінки дитина сприймає не як реакцію на знання і вкладену працю, а як оцінку своєї особистості.

– Не ставтеся байдуже до поганих оцінок.

Не варто говорити, що шкільні оцінки – це дурниця, мовляв, Ейнштейн теж двієчником був. Не ігноруйте "двійки", адже вони свідчать про ті чи інші проблеми в житті вашої дитини.

– Не робіть за дитину уроки

Звісно, частенько просто часу не вистачає на пояснення. Здається простіше зробити за дитину всі домашні завдання і забути про проблему. Але це не вихід, адже дитині від такої допомоги не буде жодної користі.


П’ять кроків на шляху до хорошої оцінки:

 

  1. Дізнайтеся обстановку в школі, поцікавтеся настроєм дитини. Дізнайтеся у неї, як складаються стосунки з учителями, однокласниками, з ким їй вдалося познайомитися і потоваришувати.
  2. Ставте дитині запитання, щоб дізнатися обставини отримання поганої оцінки: яка була тема, яке запитання поставив учитель, як ти відповів, чи сильно хвилювався в момент відповіді тощо.
  3. Скажіть дитині, що ви засмучені поганою оцінкою, але готові допомогти вирішити цю проблему.
  4. Знайдіть причину поганої оцінки.
  5. Допоможіть дитині виправити оцінку. Коли ви разом із дитиною знайдете причину її поганої оцінки, спробуйте виправити ситуацію.

Дитина не зрозуміла тему? Розберіть, поясніть і вивчіть її разом із дитиною. Немає контакту з учителем? Дізнайтеся вимоги вчителя та навчіть дитину дотримуватися їх при виконанні завдань.

Дитина знає матеріал, але боїться працювати біля дошки? Навчіть школяра справлятися з хвилюванням, прорепетируйте його виступ перед домашніми. А коли дитина готова, налаштуйте її на те, щоб вона підійшла до вчителя й попросила дозволу виправити оцінку. Так дитина покаже себе не пасивним учнем, а готовим працювати, намагатися, показувати знання.

А головне:цікавтеся справами своєї дитини завжди, а не тільки тоді, коли вона приносить погану оцінку. Не тільки перевіряйте щоденник, але й запитуйте щодня, як минув день, як настрій, що нового трапилося в житті дитини.

Не карайте дитину за погані оцінки! Навчіть її вчитися. Тоді погані оцінки для неї стануть сигналом щось допрацювати, докласти більше зусиль.